ПрАТ "Оболонь"
18 грудня 2019 року студенти групи ХН-72 разом з асистентом кафедри ТНР, В та ЗХТ Літинською Мартою Ігорівною відвідали ПрАТ "Оболонь" та ознайомились з виробництвом пива, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв і мінеральних вод. До складу компанії входять головний завод у Києві (який власне і відвідали студенти) з віддаленими виробництвами в Олександрії та Чемерівцях Хмельницької області, два дочірні підприємства — «Пивоварня Зіберта» та «Красилівське», а також підприємства з корпоративними правами.
Адреса: м. Київ, вул. Богатирська, 3
“ Нещодавно наша група відвідала найбільшу броварню Європи - «Оболонь». Яка спеціалізується на виробництві пивних, слабоалкогольних та безалкогольних напоїв. Тут я побачила на власні очі як вариться пиво, за допомогою сучасного обладнання, дізналася особливості підготовки води, що використовується у технологічних процесах та процесах бродіння у виробництві пива.
Мені сподобалася екскурсія, оскільки вона була пізнавальною, так як я отримала відповіді на питання, що цікавили.
Ще однією перевагою даного заходу, стало чергове усвідомлення того, що процеси водопідготовки важливі у будь-якому виробництві, без яких неможливе виготовлення незліченної кількості продукції, що необхідна для нашого життя.
Я вдячна Наталії Михайлівні та Марті Ігорівні за ініціативу таких заходів у всебічному розвитку студентів.
- Вікторія Єзгор, студентка групи ХН-72
“ Вважаю, що екскурсії на виробництва є дуже корисними для студентів-хіміків, оскільки дозволяють поєднати вивчені теоретичні відомості з реальними потребами виробництв та процесів.
Протягом екскурсії студенти ознайомились з відділенням підготовки води, цехами виробництва сусла та його подальшої обробки, апаратами різного призначення, лініями розливу, кріплення етикеток та пакування.
- Літинська Марта Ігорівна, асистент кафедри ТНР, В та ЗХТ
Водно-інформаційний центр
16 жовтня 2019 року студенти групи ХН-71 відвідали Водно-інформаційний центр (Музей води), відкритий 24 травня 2003 року у спорудах першого київського централізованого водогону, побудованих в 1872 та 1876 роках за проектом архітектора Олександра Шіле.
Метою створення центру є покращення інформованості населення стосовно цінностей водних ресурсів та поглиблення усвідомлення важливості їх збереження та раціонального використання.
Експозиція центру розповідає про роль води у природі та житті людей, про історію Київського водогону, технології очищення та транспортування води до споживача, водовідведення та очищення стічних вод. Також в експозиції є ігровий майданчик.
Водно-інформаційний центр є одним із найвідвідуваніших закладів Києва. Мільйонний відвідувач побував у центрі 2 квітня 2011 року. У квітні 2014 року заклад прийняв 1,5-мільйонного відвідувача.
Адреса:
м. Київ, вул. Грушевського, 1в
“ Після поїздки в музей Води загалом залишились добрі враження. Хоча коли ми зібрались групою 9 чоловік, нас не хотіли впускати на вході, окільки потрібно було записуватись на 3 тижні вперед (місце популярне серед школярів і студентів), згодом проблеми уладились і нас пропустили. Сам музей і вхід в нього виконаний у вигляді старовинної водонапорної башти, яким це місце і являлось багато років тому та забезпечувало деякі регіони Києва водою.
Найбільше мені запам'ятались:
1) композиція із бутлів води в вигляді краплі, що символізувала цінність води, роташована на вході в музей;
2) композиція з водою, яка витікала з кранів на кухні і в ванній, з туалету і самої ванної, що символізувала кількість води яка щорічно витікає з несправних або незакритих кранів;
3) ліфт із спуском (насправді він не спускався, а стояв на місці) в нижні шари грунту, який демострував всі природні фільтри через які проходить вода з поверхні грунтів (піщаний, глинистий шари тощо);
4) голографічна картинка на підлозі з водою і рибками;
5) модель Києва того часу з його системою водопостачання;
6) печера з сталактитами і сталагмітами, в якій було ініційовано дощ з грозою;
7) картини з роплавленого пластику, які виконував український художник.
Серед розваг було цікавим:
1) погодувати японських карпиків;
2) побувати в величезній мильній бульбашці та позапускати бульбашки;
3) сфотографуватись біля величезного унітазу;
4) за допомогою пісочку і знову ж таки голограм створити власний рельєф з низинами (водяні області, сині зони) та височинами (гори, червоні зони).
Стосовно нашої спеціальності і водоочищення екскурсовод розповідав багато цікавого і повчального про знайомі речі: схему подачі води споживачам, споживання води в Україні в цілому та в окремих містах (літри на одну людину за добу), які труби використовувались у тодішньому водопостачанні, описувалась технологічна схема очищення поверхневих вод для питного водопостачання, очищення вод за допомогою йонообмінних колонок, осадження і коагуляції.
Я вважаю, що всім студентам 3 курсу спеціальності ХН було б доцільно та цікаво відвідати музей.
- Ірина Бриченко, студентка групи ХН-71
“ Враження після відвідування музею просто "вау". Тому що екскурсоводи розповідали все дуже доступно і цікаво, експонати дуже гарні, і деякі оснащенні новітніми технологіями.
Для початку ми переглянули невеличке відео про цінність води в нашому житті.
Нам розповідали про водонапірні башні Києва, як і стародавні, так і про новітні, які і по сьогоднішній день працюють для жителів міста. Розповідали про ієрархію труб водопостачання - від дерев'яних і до пластмасових. Та про постачання цієї води в кожен наш будинок.
Показали глибину скважин та їх роботу.
В одній інсталяції ми відчули себе творцями землі. Викопуючи ямку в піску ми ніби то робили озерце або навіть море. А зробивши гірку - вийшли гори.
А на іншій інсталяції ми побували в мильній кульці, в прямому сенсі.
Навіть була змога, так сказати, пограти з рибками у великому акваріумі. Я вважаю що для маленьких діток була б дуже цікава гра. Хоча і для нашої групки студентів було весело.
На останок нам показали картини українського художника, який використовував замість фарб пластик зібраний на берегах річок. Звісно ж що картини були дуже гарні, та вони закликають нас всіх не забруднювати річки, моря та океани.
В загалому музей дуже цікавий та інколи незвичайний. Цікаві інсталяції та корисна інформація для нас, студентів кафедри водоочистки.
- Анастасія Федченко, студентка групи ХН-71
“ Нещодавно мені випала можливість відвідати Музей води. Він розташований у першій в Києві водонапірній башні. Екскурсія була надзвичайно цікавою та інформативною, а її експозиції гармонійно доповнювали одна одну.
Також у музеї є багато інтерактивних цікавинок і деякі з них відвідувачі можуть випробувати на собі. Побачене змушує задуматись ще більше про збереження водних ресурсів. Тому вважаю, що Музей води є обов’язковим для відвідування і дорослих, і дітей!
- Катерина Лавренчук, студентка групи ХН-71
“ Музей води є одним з найцікавіших музеїв, які я відвідувала в Україні, оскільки він є частково інтерактивним. На щастя, нам трапився дуже цікавий екскурсовод, який зміг завоювати нашу увагу на всі 100% .
Спочатку нам розповіли про жахливий вплив людини на екосистему природних водойм і закликали бути уважними до природи. Потім ми перейшли в зал де нам наглядно показали шлях води з самих глибин і до поверхні. Частиною експозиції була будова скважини і старовинної криниці-журавля. В музеї представлена експозиція присвячена нерозумним витратам людиною води у вигляді протікаючої сантехніки. Відвідувачі можуть ознайомитись зі старовинними трубами і схемою старовинного трубопроводу. У вигляді інтерактиву представлена печера з громом та блискавкою та пісочок, що демонструє утворення ландшафту Землі.
Найцікавішою частиною екскурсії є занурення в мильну бульбашку та знайомство з милими карпиками, що так і норовлять дістатись наших рук. Завершують експозицію картини художника, що піклується про навколишнє сеедовище та робить картини з пластику, який знайшов на березі водойм.
- Єлизавета Зайчик, студентка групи ХН-71
“ Відвідавши музей води, я дізнався багато нового і цікавого для себе. Найбільше вразило те, що вхід це водонапірна вежа, а сам музей під землею в резервуарах, які раніше були в експлуатації. На початку екскурсії нам показали цікавий фільм, на тему "Вода - основа всього живого на Землі". Екскурсовод не просто декламував завчений на пам'ять текст, а розповідав все доступно і цікаво, що навіть думки відволіктися не було. Не міг я і забути написати про велетенський туалет, що є своєрідною родзинкою цього музею.
Але найголовнішим, на мою думку, було те, що я почув тут про обробку стічних вод, очищення і скидання в природне середовище. Ця інформація мені знадобиться і на лабораторних роботах, і при написанні курсових та дипломних робіт, і на майбутній роботі.
- Дмитро Мельник, студент групи ХН-71
“ Один з найцікавіших музеїв Києва. Знаходиться в старовинній водонапірний башті, яка буквально 100 років тому використовувалась для постачання води киянам.
Цікаві інсталяції показують наскільки страждає природа від антропогенного впливу. І не тільки природа, а й водоканали. (З сміття знайденого на берегах річок виготовлені картини, які просто вражають різноманіттям того що знаходиться в наших річках)
Нам розповіли й показали труби які використовувались раніше (дерев'яні), і зараз, скільки води витрачається від 1 незакритого крану чи несправного бачку.
Найбільш запам'ятовується величезний туалет та мильні бульбашки, грот, де показано круговорот води .
- Анна Степанова, студентка групи ХН-71
“ Столичний Водно-інформаційний центр, відомий багатьом як Музей води, готує відвідувачам безліч розваг. Попри це, основна місія центру – освітня. Тут на кожному кроці закликають берегти воду та застерігають від неекономного її використання. Окрім бульбашок та ручної риби, якими найбільше запам’ятовується відвідувачам Музей води, тут також дуже багато інформаційного матеріалу. Зібрані науковцями відомості допомагають усвідомити, чому нині якість та кількість водних резервів регулярно стають предметом обговорення на найвищому рівні.
Найперше, що привертає увагу відвідувачів, довжелезний акваріум, населений дніпровською рибою. Її навмисне виловили й адаптували, щоб створити мініатюрну копію Дніпра. Минаєш акваріум, заходиш до ліфта й спускаєшся глибше у підземелля. Тут і розташувалася основна частина експозиції. Атмосфера відповідна: пахне землею і вологістю, десь неподалік чути шум води. Це імітація незакручених кранів, необґрунтованих витрат водних ресурсів.
Найпопулярнішим експонатом центру є величезний… унітаз. Імітація кримської печери – одна з частин експозиції Водно-інформаційного центру. Тут відвідувачі спостерігають за звичними природними явищами (громом, дощем, гейзерами) у мініатюрі. Зрештою ти розумієш, що вибравши напрямок навчання водоочищення ти займаєшся справою, від якої ти отримуєш задоволення.
- Дмитро Анчук, студент групи ХН-71
“ Музей води (Інформаційний центр води) - незвичайний музей науково-розважального напрямку для дітей будь-якого віку. Він знаходиться в старовинній водонапірній башті, яка колись слугувала основним джерелом питної води. Фундамент будівлі був закладений на цеглинах Харитоновської фабрики, яка була еталоном якості будматеріалів тих років.
Усередині музею гостей зустрічає приємна атмосфера, створена сучасною інсталяцією системи роботи водонапірної вежі, а також персоналом, який проводить екскурсії і пропонує сувенірну продукцію. Першою "зупинкою" служить короткометражний фільм про те, як саме зароджувався Всесвіт та гідросфера Землі. Історія річки Дніпро, каналізація, побутові проблеми і промислові методи очищення стічних вод - ось перелік деяких основних пунктів екскурсії.
Із розваг гостям Музею пропонують погратися з інтерактивною підлогою, при торканні якої рибки розпливаються в різні боки, також «мильна» кімната, де можливо сфотографуватися всередині мильної бульбашки (фото і відео додаються), погратися в пісочниці, імітуючи створення русла річки, а також кімната, яка демонструє міць води.
На останок хотілось би запевнити, що Музей Води – дуже гарна задумка для нового покоління, яка втілена із любов’ю до малечі.
- Павло Совєтов, студент групи ХН-71
“ Спочатку, коли ми прийшли у Водно-інформаційний центр, нам в дуже грубій формі відмовили в екскурсії, через те, що ми не записалися на неї завчасно. Згодом, нас попросили почекати хвилин 20, а вже потім нас завели в хол музею. Ціна квитка склала 50 грн.
Екскурсія почалась прямо в холі, спустившись під нього мі побачили великий екран на якому безперервно транслювався фільм про воду навколо нас, як з'явилася і звідки зараз береться вода, та багато іншого.
Після цього ми перейшли в великий зал, в якому здали свій одяг. Саме тут ми познайомилися з прісною водою нашої країни, та з морями, які знаходяться поруч з нею. Тут ми дізналися про стан води в річках України, а також про проблеми та забруднення Чорного та Азовського морів.
Далі ми зайшли в ліфт, в якому на екрані з ходом самого ліфта було показані шари ґрунту, піску та каменів, через які вода потрапляє в землю. Одразу на виході з ліфту нас зустріла інтерактивна проекція на підлозі в вигляді акваріуму з рибками. Коли хтось наступав на неї, всі рибки лякалися як живі і відпливали. Далі, ми більш детально ознайомилися з порадами ґрунту та землі, які відділяють нас від підземних вод. Побачили інсталяцію, в якій показана проблема закопування сміття в землю, що спричиняє навіть непригодність цієї землі для вирощування взагалі всього. Потім ми пройшли колодязь та декілька приладів для очищення води, і зупинилися біля схеми водопостачання міста Києва. Також ми розглянули перші київські труби, які були зроблені з стовбурів дерев, в які вбивалися кувалдою металеві циліндри.
Далі ми дізналися про марнотратство людей щодо води, якою кожен з нас користується вдома, побачили та сфотографувалися біля великого унітазу.
В наступному блоці музею, була велика печера зі своїми ставками, водопадами, сталагміти та сталактити, і навіть автоматизованою системою дощю з громом і блискавкою!
В останній кімнаті була виставка сучасного мистецтва на тему забруднення води.
На виході, поруч з музеєм стоїть металеве дерево бажань, тому кожен з нас загадав свої бажання, з надією що кожне з них здійсниться!
- Маргарита Салькова, студентка групи ХН-71
“ Про музей води я чув давно, але нагода відвідати його з’явилась лише на 3 курсі. Відразу можна відзначити, що музей користується великою популярністю, оскільки адміністрація здивувалась, що ми прийшли без попереднього запису (екскурсії розписані на тижні вперед, потрібно заздалегідь записуватись), хоча екскурсію все-таки провели.
Музей розташований під землею, вхід знаходиться у старій водонапірній башні. Під землю ми спускаємося ліфтом.
У музеї представлені експонати як різного роміру акваріуми, гігантський туалет, моделі артезіанської свердловини та каналізаційного колектора. Музей є досить інтерактивним, що особливо цікаво для дітей. Є можливість власноруч за допомогою лопатки прокласти русло річки, а також побувати всередині гігантської бульбашки (цікавий досвід як на мене). Також в музеї є кімната, в якіій можна спостерігати грозу. Екскурсовод розказав як забезпечували Київ водою у стародавні часи, а також розказв як це роблять сьогодні. Також він розказав про етапи очищення київської води, до того як вона потрапляє в будинки, і слід відмітити, що екскурсовод дуже добре в цьому розбирається і слухати його цікаво.
Загалом музей залишив приємне для мене враження, найбільше сподобалось його інтерактивність та цікаві експонати. Слід відвідати хоча б один раз.
- Роман Громенко, студент групи ХН-71
“ Музей Води, або як його ще називають Водний інформаційний центр, є одним з найцікавіших туристичних надбань столиці. Його особливістю є автентичність споруди - однієї з перших двох водонапірних веж Києва.
Побувавши там, варто відзначити, що після відвідування цього дивовижного місця в пам'яті на довго залишається велика частина експонатів, інсталяцій та розваг.
Усередині музею гостей зустрічає цікавий і барвистий фільм про зародження Всесвіту, появи води на планеті, її ролі та значення для людства.
Наступною зупинкою, після подорожі крізь водоносний горизонт, став зал з інтерактивним підлогою, який на довгих десять хвилин викрав всю нашу увагу. Ступаючи по інтерактивній поверхні сенсорні датчики та проектори створювали ілюзію подорожі по затишній заплаві, домівці колонії різнобарвних рибок - вийшла така собі зупинка "антистрес". Наступні інсталяції детально познайомили нас з проблемами видобутку прісної води, історією першого київського водогону, також були обговорені проблеми сучасного водопостачання та нераціональномюго використанням доступних водних ресурсів.
Тут ми близько познайомилися з родзинкою самого музею - гігантом керамічної промисловості "лордом в світі білих фаянсових тронів". Також в цій залі знаходиться інсталяція присвячена проблемі скидання різноманітних сторонніх предметів в каналізаційну мережу.
Наступний зал вразив нас репродукцією живої води, відтворивши рокіт грому, зародження водоспадів та пісню дощу. Тут же ми побували в штучно створенії печері - прототипі Кримської соляної печери.
Абсолютний захват і щастя викликав наступний зал. У ньому розташувалася місцева "хімічна лабораторія" інакше відома, як кімната з мильними бульбашками. Тут-то ми награлися вдосталь, зробили купу веселих та пам'ятниз фото та відео, а також отримали свою дозу дитячого щастя й захвату, побувавши в середині величезної мильної бульбашки. Це були воістину непередавані відчуття!
За цим залом, причаїлося не менше цікаве приміщення з японськими карпиками "Кої", котрі люб'язно, хоча деякі - не дуже, підпливали і «цілували» за пальчик. Було несподівано і дуже потішно!
В кінці хотілося б сказати, що Музей Води - це саме те місце, яке варто відвідати не тільки дітям, а й дорослим заради тих миттєвостей щастя й захвату, що отримали ми, ну або для отримання своєї дози антистресу.
- Катерина Зінченко, студентка групи ХН-71
“ У музеї розповіли про те, що багато людей не заощаджують воду, і порадили економніше використовувати воду для того, щоб рятувати планету і забезпечити себе і свою сім'ю меншими матеріальними витратами за неї. Розповіли про технології підготовки питної води. Показали технологічну схему очищення поверхневих вод для питного водопостачання.
- Антон Стоцький, студент групи ХН-71
